засвідчування

1. Дія за значенням дієслова “засвідчувати”; офіційне підтвердження, посвідчення чогось, надання чомусь юридичної сили шляхом відповідного документального оформлення (наприклад, підпису, печатки, нотаріального акта).

2. Процес або результат встановлення, демонстрації істинності чогось, надання доказів, свідчень (у ширшому, не лише юридичному сенсі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |