Особа жіночої статі, якій передано майно в заставу (заклад) для забезпечення виконання зобов’язання (наприклад, повернення кредиту) і яка має право утримувати це майно до виконання боржником своєї обіцянки.
заставодержателька
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |