Заставотримач — особа (фізична або юридична), на користь якої укладено договір застави (заставодержатель); той, хто отримує майно в заставу як забезпечення виконання зобов’язання (наприклад, повернення кредиту) і має право у разі невиконання боржником свого зобов’язання отримати задоволення з вартості заставленого майна.
заставотримач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |