заставниця

[zɑstɑʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. У християнській традиції — одна з епітетів Богородиці, яка вважається покровителькою, захисницею та оборонницею віруючих і цілих народів.

  2. Застаріле та поетичне: жінка, яка заступається за когось, дає заставу або виступає поручителем; захисниця, покровителька.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. заставниця, р. заставниці, д. заставниці, з. заставницю, о. заставницею, м. заставниці, к. заставнице

Більше записів