заставниця

1. У християнській традиції — одна з епітетів Богородиці, яка вважається покровителькою, захисницею та оборонницею віруючих і цілих народів.

2. Застаріле та поетичне: жінка, яка заступається за когось, дає заставу або виступає поручителем; захисниця, покровителька.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |