заставництво

1. Власна назва, що позначає християнський священний образ (ікону) Пресвятої Богородиці, який вважається чудотворним і особливо шанованим у православ’ї та греко-католицизмі; також — храм, присвячений цій іконі.

2. Застаріле: дія за значенням дієслова «заставити»; передача майна під заставу як гарантію виконання зобов’язання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |