заставництво

[zɑstɑʋnɪt͡stʋo] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Власна назва, що позначає християнський священний образ (ікону) Пресвятої Богородиці, який вважається чудотворним і особливо шанованим у православ’ї та греко-католицизмі; також — храм, присвячений цій іконі.

  2. Застаріле: дія за значенням дієслова «заставити»; передача майна під заставу як гарантію виконання зобов’язання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. заставництво, р. заставництва, д. заставництву, з. заставництво, о. заставництвом, м. заставництві, к. заставництво

Більше записів