Значення
-
Особа, яка бере на себе зобов’язання відповідати за когось або щось, поручитель; той, хто дає заставу або поруку.
-
(заст.) Той, хто захищає, обороняє когось, заступник, захисник.
-
(іст.) Посадовець у Київській Русі та Великому князівстві Литовському, який керував заставом (адміністративно-територіальною одиницею) або укріпленням (замком).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заставник, р. заставника, д. заставникові, з. заставника, о. заставником, м. заставникові, к. заставнику