Словник Української Мови
Буква
1. Властивість ґрунту, води або іншого середовища містити значну кількість розчинених солей, що перевищує певну норму і негативно впливає на рослини, будівлі тощо; ступінь насиченості солями.
2. (у спец. літературі) Те саме, що засоленість — процес накопичення солей у ґрунті або воді, а також стан, що виникає внаслідок цього процесу.
Приклад 1:
Засолюваність полів була справжнім бичем месопотамських хліборобів. наслідком їхнього недбалого господарювання.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”