1. Властивість або стан засоленого; наявність солі (солей) у чомусь, зокрема в ґрунті, воді тощо.
2. (Гідрологія, ґрунтознавство) Кількісний показник, що характеризує вміст розчинених солей у воді (морській, озерній, ґрунтовій) або в ґрунті.
засоленість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З нез’ясованих причин — найімовірніше, через засоленість грунтів — ці найдавніші середньоазіатські «міста» в середині II тис. до н. е. занепали.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
В межах же геохімічно підпорядкованих місцевостей та на територіях після поливу водами підвищеної (більше 1 -2 г/дм3) мінералізації засоленість ґрунтово – підґрунтової товщі залишається більшою; – якісний склад ҐВК та вміст обмінного натрію у верхніх горизонтах чорноземів при продовженні їхнього поливу залишаються практично незмінними із тенденцією до зростання долі натрію нижче за профілем. На ділянках припинення зрошення на фоні розсолення атмосферною вологою прослідковується і тенденція до розсолонцювання верхніх горизонтів чорноземів за одночасного зростання вмісту увібраного кальцію.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |