заручник

1. Особа, насильно захоплена та утримувана з метою примусити інших (родичів, владу, організацію) виконати певні вимоги (наприклад, сплатити викуп, звільнити ув’язнених, припинити військові дії).

2. Переносно: особа, організація або явище, які опинилися в залежності, під тиском обставин або дій інших і використовуються як засіб для досягнення певної мети.

Приклади вживання

Приклад 1:
Існують, щоправда, деякі складності, пов’язані з тим, що двоколісний приятель нашого друга міг бути захоплений ісламськими терористами (читай — червоними бригадами) яко заручник. І все ж — хоч би як там було, найпрофесійніші слідчі нишпорки вже взялися за справу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |