заручний
[zɑrut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Який перебуває під зарукою, під порукою; той, за кого поручилися.
-
(У давньому українському праві) Пов’язаний із процедурою заруки (поруки), що надавалася суду щодо явки відповідача або злочинця; той, що стосується поручителя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заручний, р. заручного, д. заручному, з. заручного, о. заручним, м. заручнім