1. Який перебуває під зарукою, під порукою; той, за кого поручилися.
2. (У давньому українському праві) Пов’язаний із процедурою заруки (поруки), що надавалася суду щодо явки відповідача або злочинця; той, що стосується поручителя.
заручний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |