заручниця

1. Жінка або дівчина, яку силою захопили або утримують проти її волі, щоб примусити когось іншого (родичів, владу, організацію) виконати певні вимоги або умови.

2. У переносному значенні: жінка або дівчина, яка через обставини, залежність чи прив’язаність позбавлена свободи дій і вимушена підкорятися чиєйсь волі.

3. Застаріле: наречена, дівчина, яка дала слово (заручини) вийти заміж; та, хто перебуває в стані заручин.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |