Жінка, яка склала заповіт або має право його скласти; жінка-заповідач.
У літературному контексті — жінка, яка передає, доручає щось нащадкам або наступникам; жінка, що залишає духовний спадок.
заповідачка
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |