Значення
-
Особа, яка складає заповіт (остаточне розпорядження майном на випадок смерті).
-
(У переносному значенні) Той, хто передає нащадкам певні духовні цінності, ідеї або традиції; наставник, що залишає моральний обов’язок.
-
(У релігійному контексті, зазвичай з великої літери) Той, хто дає заповіт; часто стосується Бога як давателя Старого або Нового Заповіту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заповідач, р. заповідача, д. заповідачеві, з. заповідача, о. заповідачем, м. заповідачеві, к. заповідачу