заповідач

1. Особа, яка складає заповіт (остаточне розпорядження майном на випадок смерті).

2. (У переносному значенні) Той, хто передає нащадкам певні духовні цінності, ідеї або традиції; наставник, що залишає моральний обов’язок.

3. (У релігійному контексті, зазвичай з великої літери) Той, хто дає заповіт; часто стосується Бога як давателя Старого або Нового Заповіту.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |