1. Прислівник, що означає стан тривоги, непокою або стурбованості, виражений дією або поведінкою; так, що свідчить про занепокоєння.
2. У мовленні: з інтонацією, що передає почуття тривоги або стурбованості.
Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник, що означає стан тривоги, непокою або стурбованості, виражений дією або поведінкою; так, що свідчить про занепокоєння.
2. У мовленні: з інтонацією, що передає почуття тривоги або стурбованості.
Приклад 1:
— Ви питаєте занепокоєно. Тут тем но і мокро, на м ене тут може скочити якийсь скіфський емігрант з * Ви піймали черепах, ви їх і їжте.
— Зеров Микола, “Камена”