1. Почуття тривоги, непокою, стурбованості, викликане небезпекою, невпевненістю або очікуванням чогось несприятливого.
2. Стан, коли щось викликає непокій або тривогу; обставини, що турбують.
занепокоєння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На австрійсько-італійському кордоні (перевал Бреннеро) Респондент виявив короткочасне занепокоєння, властиве всім його співвітчизникам при перетині кордонів: чи все гаразд з його документами і чи впустять його до Італії. Однак іронічне наставлення прикордонників розвіяло всі його побоювання.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |