1. Який перебуває у стані тривоги, непокою, стурбованості; той, що засвідчує такі почуття.
2. Який викликає тривогу, непокій, стурбованість; тривожний.
занепокоєний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
… Ось Андрій, занепокоєний тим, що його щось кусає за палець ноги, дивиться вниз на свої черевики й бачить, як з-за ранта виповзає блощиця (а їх досить і поза рантами і всередині черевиків!) — вилазить і повзе по блискучій, навощеній підлозі.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикметник () |