Словник Української Мови
Буква
1. Надійно приєднувати, прикріплювати щось до чогось, роблячи нерухомим або стійким.
2. Робити міцним, стійким, довговічним; зміцнювати, утверджувати.
3. Юридично або адміністративно оформляти право власності, користування або розпорядження чимось за конкретною особою чи організацією.
4. У військовій справі — оволодіти захопленою позицією та організувати її оборону.
5. У навчанні — сприяти міцному запам’ятовуванню знань, навичок шляхом повторення чи вправ.
Приклад 1:
«Шляхетних і низьких» тепер по- різному татуювали, а отже соціальні відносини вже настільки визріли, що стало можливим пожиттєво закріпляти за людиною її суспільний статус. Та попри всі успіхи, племінний союз роз’їдали культові, етнічні та господарські регіональні відмінності.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”