закріплення

1. Дія за значенням дієслова “закріпити”; надання чому-небудь міцності, стійкості, довготривалості або незмінності.

2. Результат такої дії; стан, коли щось стало міцним, стійким, незмінним або юридично встановленим.

3. (юр.) Офіційне встановлення, юридичне оформлення прав, обов’язків, статусу або норми.

4. (військ., техн.) Пристрій або елемент, що служить для фіксації, утримання чогось у певному положенні.

Приклади:

Приклад 1:
Емблеми і символи для нього виступають як спосіб закріплення в чуттєвих образах позбавлених речовості уявлень і понять. Свого часу І. Франк.о відзначав, що, внаслідок алегоричного способу письма, зрозуміти твори Сковороди нелегко.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Висока концентрація солей у невеликому об’ємі ґрунту впливає на ступінь закріплення ним поживних речовин і величину їх втрат. Наявність у ґрунті осередків високої концентрації N -NH4 + пригнічує процес нітрифікації, що знижує втрати азоту з ґрунту у вигляді нітратів (Господаренко Г. М., 2003).
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Похибки встановлення розраховують за формулою i бзε =ε +ε , де εб – похибки базування; εз – похибки закріплення. Загальні значення ∆ та ε розраховують за правилом квадратного кореня 22 2 2 12 бз,∆ =∆ + ∆ε =ε + ε .
— Тютюнник Григорій, “Вир”