Значення
-
Жінка, яка професійно займається вивченням, тлумаченням або викладанням права; жінка-юрист, правознавець.
-
(заст.) Жінка або дівчина, яка дотримується строгих правил, норм поведінки або релігійних установок; аскетка.
-
(іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — жінка, яка мала право спадкування майна за законом (на відміну від “вдовиці”, що користувалася майном за заповітом).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. законниця, р. законниці, д. законниці, з. законницю, о. законницею, м. законниці, к. законнице