Значення
-
Особа, яка професійно займається вивченням, тлумаченням або застосуванням законів; юрист, правник.
-
Людина, яка суворо дотримується законів, правил або релігійних предписань; побожна, благочестива людина.
-
(іст.) Представник релігійно-політичної течії в юдаїзмі епохи Другого храму, що відзначався особливою ревністю у виконанні Мойсеєвого закону та традиційних установ.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. законник, р. законника, д. законникові, з. законника, о. законником, м. законникові, к. законнику