законник

1. Особа, яка професійно займається вивченням, тлумаченням або застосуванням законів; юрист, правник.

2. Людина, яка суворо дотримується законів, правил або релігійних предписань; побожна, благочестива людина.

3. (іст.) Представник релігійно-політичної течії в юдаїзмі епохи Другого храму, що відзначався особливою ревністю у виконанні Мойсеєвого закону та традиційних установ.

Приклади:

Приклад 1:
Я законник. Гражданские законы знать — то мое дѣло.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”