1. Такий, що може мати закінчення або закінчуватися; який можна закінчити.
2. У граматиці: такий, що має граматичне закінчення, може змінюватися за відмінками, числами, родами тощо (про частини мови).
закінчуваний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А як усюди, т ак і завжди є. Все випереджає й закінчує, сам ні не випереджуваний, ні закінчуваний. Цим початком благословляється Асир, син Якова: “Вкриє тебе божий початок”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |