Словник Української Мови
Буква
1. Брати силою, насильно оволодівати кимось або чимось; займати територію, населений пункт тощо в ході військових дій.
2. Сильно цікавити, привертати повну увагу, викликати інтерес або захват; повністю заволодівати чиїмись думками або почуттями.
3. Брати когось під варту, арештовувати.
4. Захватом (гаком, щипцями тощо) піднімати, утримувати або брати щось.
5. Займати, наповнювати собою (про почуття, думки, явища).
Приклад 1:
Тому і в наш час не може не захоплювати велична постать Сковороди, його життєве кредо, послідовність в обстоюванні своїх переконань, безкомпромісність. Все життя письменника-філософа було наочним втіленням його філософського вчення.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Натомість твір мав його, читача, захоплювати перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази… Наслідок цього той, що твори Домонтовича можна й приємно читати, а водночас вони ховають у собі більше, ніж видно на поверхні. Рецензенти трьох книжок Домонтовича, виданих у Києві 1928–1930 p., одностайно нападають на ці видання за їхній еротизм, який вони одначе в тій пуританській системі навіть не наважуються назвати цим страшним словом, то заступаючи його „психологізмом“, „психологічним заглибленням“, „порпанням в індивідуальних почуттях“, „інтересом до вузько-інтимного життя, до подробиць особистих взаємин“, „інтимним матеріалом“, то відсилаючи читача до паралелі з творами, особливо романами, Винниченка або Анрі де-Реньє… Одну рису Домонтович поділяє зі своїми друзями з київського ґрона [неокласиків] — багатство літературних асоціяцій… Відкриє їх і відчує їхній смак той, хто знає ці приховані натяки, напівцитати, напівперекази… Повісті і оповідання Домонтовича можна читати просто як літературні твори.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”