Словник Української Мови
Буква
1. Відчувати сильну прихильність, інтерес або захоплення кимось, чимось; бути враженим кимось, чимось.
2. Зосереджувати свою увагу на комусь, чомусь, присвячувати себе якійсь справі, ідеї.
3. Захоплювати щось силою, оволодівати чимось (застаріле значення).
Приклад 1:
Не можна було не захоплюватися, бо то таки справді поезія, і один лікар влучно висловив почуття всіх: «хто не одержав естетичного задоволення на цьому вечорі, того природа тяжко покарала». […] Спочатку говорив Дзюба, все з тою своєю потішною великою флегмою, говорив мудро, колоритно, говорив те, про що багато хто думав, а сказати не смів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”