загартування

1. Процес навмисного впливу на організм холодом, сонцем, повітрям тощо з метою підвищення його стійкості до несприятливих факторів навколишнього середовища, зокрема до переохолодження та захворювань.

2. Технологічна операція у металургії та обробці металів, що полягає у нагріванні та подальшому швидкому охолодженні (наприклад, у воді або олії) для надання матеріалу, особливо сталі, підвищеної твердості та міцності.

3. Переносно: моральне чи психологічне зміцнення, вироблення стійкості до труднощів, випробувань у житті або діяльності.

Приклади вживання

Приклад 1:
Завдяки цьому агрозаходу інтенсифікувався процес загартування рослин і в вузлах кущення ячменю озимого зростав вміст водорозчинних цукрів, збільшувалась концентрація цитоплазми клітин, підвищ увався осмотичний тиск, хімічно зв’язувалась вільна вода й це давало рослинам змогу протистояти низьким зимовим температурам. Отримані аналітичні дані проведеної рослинної діагностики за виходу рослин з зими слугувало теоретичною основою для розробки стратегії проведення прикореневого підживлення, а виконана рослинна діагностика в фази розвитку рослин кущення та вихід в трубку давала змогу на їх основі проводити позакореневе підживлення рослин.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |