задовольняти

[zɑdoʋolʲnjɑtɪ] Дієслово

Буква:З

Значення

Робити достатнім, забезпечувати когось, щось у потрібній кількості, забезпечувати виконання чогось; забезпечувати відповідність певним вимогам, нормам.
Виконувати чиїсь бажання, прохання, потреби; робити когось задоволеним, приносити вдоволення.
(у пасивному стані: задовольнятися) Вважати для себе достатнім, обмежуватися чимось; приймати що-небудь як відповідне своїм потребам або очікуванням.

Граматичні форми:

я задовольняю, ти задовольняєш, він задовольняє, ми задовольняємо, ви задовольняєте, вони задовольняють

— Якраз на повістці до нашого професора. Між іншим, щодо нашого професора… Вимий руки, ти вся в атраменті. Обличчя теж, ось тут, біля носа, як ти так вимазалась?.. Щодо професора… Ти чула, що з ним вчора було? Знаєш старшого майстра, комуніста Бабенка? Ну, є такий. Ще молодий, амбітний, але цілком неінтелігентний, двокласову школу скінчив. Та майстер, кажуть, дуже добрий. За те його всі цінять, але ж і бояться, бо, розумієш, комуніст, має зв’язки. А щодо сентиментів, то не дуже… Цього самого Бабенка ніколи не задовольняла та пошана, яку йому виявляли як здібному майстрові. Він захотів іншого. І уяви собі… ну, вгадай, чого він захотів?

— Олена Теліга