Словник Української Мови
Буква
1. Застрягти, затриматися чимось за щось під час руху; вчепитися за щось.
2. Випадково доторкнутися до чогось, зачіпити щось під час руху.
3. Перен. Вступити у взаємини, у контакт з кимось, з чимось; втрутитися у щось.
4. Розм. Вступити у суперечку, у конфлікт, почати сваритися з кимось.
5. Розм. Захопитися, зацікавитися кимось або чимось.
Приклад 1:
Мені вдалося зачепитися за їхню барку абордажним гаком, і насилу втримуючи рівновагу від хитавиці, перестрибнути до них на борт. — Ха-ха-ха-ха!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Стоячи серед кухнi зi слухавкою в руцi, держачись за Санин голос, який укотре повторює: що тепер буде з Талею, що буде, — Талi п’ятий рочок, вилицювата, в маму, дiвчинка, тiльки з татовим носом бараболею, колись, iще немовлям, вона вразила тебе своїм стеряно плаваючим, питальним водянистим зором, котрий нiби шукав, за що зачепитися, — Дарка переповивала її, й зринуло, мов невидимим вiтром нашелещене: “Як це дивно — дiвчинка.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”