Словник Української Мови
Буква
1. Який має зачіпку, гачок або інший пристрій для чіпляння.
2. Який торкнувся чогось, зачіпився за щось; зачіплений.
3. Який був задіяний, порушений, залучений у якусь справу чи ситуацію (частіше у негативному сенсі).
4. У лінгвістиці: про звук, утворений при дотику язика до ясної точки піднебіння (наприклад, [т], [д]).
Приклад 1:
… По огорожі ходить шепіт і млость у темряві весняної великодньої ночі помежи столітніми дубами й липами…. І та ніч великодня, той спогад далекого, дитинства ось нашаровується на дійсність, напливає на неї й творить двоїсту візію з реального й давноминулого, повторюючись і проходячи перед очима до болю чітко, відбуваючись наново ось тепер, ось тут, в такій невідповідній ситуації… Ущерблений місяць, зачеплений за хрест дзвіниці, висить шкереберть. Через нього пролітають кажани й хрущі і, десь стукнувшись — либонь об шиби освітлених вікон собору, падають на білу латку піску, на білі мармурові плити надгробків під мурами церкви.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”