1. (заст.) У давні часи, у давнину, колись.
2. (діал.) Своєчасно, вчасно, у належний час.
зачасу
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона все страхалась, щоб ти не злякав часом своєї Ольги мужичою свитою та вишиваною сорочкою; все просила мене написать тобі за це та все докоряла мені, чом я зачасу не зніс з двора опрічньої хати для челяді. — Бідна хата й не знає, яку велику честь роблять їй, — сказав син тоном напівжартовливим, напівсмутним.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прислівник () |