фартушина

Тлумачення із “Словника української мови”* ФАРТУШ И НА , и, ж., розм. Те саме , що фарт у х 1, 2. Дарка встала й собі , струснула фартушину , перев’язала інакше хустку і подалася геть від Ярини (Л. Укр., III, 1952, 740); Чорними руками в голубих пагінцях жил розправляла [ мати ] фартушину на колінах (Тют., Вир , 1964, 402), На вулиці показався в білім картузі міліціонер , він повів невідомого громадянина ковальської нації , який шарпав на собі шкіряну фартушину , лаявся (Ю. Янов., V, 1959, 140); Вікна в ньому [ ридвані ] зачинені та ще й фартушинами завішано ( Мирний , IV, 1955, 251).