юнка

1. Рідкісне жіноче ім’я, що вживається як зменшувально-пестлива форма від імені Юлія.

2. (іст.) У Російській імперії — молодша військова посада на флоті, учень-моряк, який готувався до офіцерського чину; кадет морського училища.

Приклади вживання слова

юнка

Але замість відповіді голова заспівала: Немов рибина, звинна і в’юнка, Від нас вона звільнилась рвучко й пручко. І тут-таки в канал дала нурка, Хоч ми й кричали: «Схаменися, сучко!» За що пропасти бідній голові? — Андрухович Юрій, “Перверзія”

Коли я думаю про мiськi квартали, я думаю, що я чула юнка з голубими прозорими вiями, що я амазонянка й джигiтую десь у заозерних краях… Слухай, Nicolas! — Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Вiн весь час намагався бути розв’язним, дотепним i зовсiм не провiнцiялом, але i його в’юнка чорненька i остаточно не мужня фiгура i його банальнi дотепи i, нарештi, його мало приховане бажання «показати себе» перед ревiзором — все це красномовно пiдкреслювало, що вiн провiнцiял, що вiн все-таки нiяк не може зрiвнятися з Топченком. Багато краще виглядав Сiрко. — Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”