юхим

Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі. Часто заходив Максим Рильський — його секретар мешкав поряд з нами. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Або знов — у живій мові замість сподіваного Охим, кажуть Юхим або Йохим, тільки не Охим, дарма що в інших таких випадках систематично говориться: Охрім, Овсій, Остап, усе з О, і жінка князя Юрія II Галицького звалася замість Єфімії — Офкою… Знаєте? Жінка отого князя, що писався: Dei gratia natus dux et dominus totius Russiae Minoris[63]? — Тютюнник Григорій, “Вир”

А Юхим Перепелиця смiявсь-смiявсь, аж йому сльози потекли, та й каже: “Оцей не вигада! Ну, вже так!” — Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”

БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ I Юхим пiдiйшов до паркана й прочитав такий плакат: Товаришi! Тероризуйте тил ворога. — Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

I тут же Юхим подумав про Мазiя: — Так… Розумiю… Ну, держись, Мазiю! Посмотрим твою ухватку. — Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”