Представник стародавнього семітського народу, що проживав в Ізраїльському та Юдейському царствах, а також його нащадок; іудей.
Послідовник юдаїзму, віровчення, що виникло серед цього народу; іудей.
юдей
Буква
Приклади вживання
Парфянин і мідянин, юдей і грек, раб і вільний однаково причетні у цій перевазі всесвітнього, верховного, єдиного начала. Подвиг, тобто правильн е вживання вільної волі, робить поділ; і цей подвиг у виборі істинного, доброго, досконалого є правда, що всякому віддає своє: повне – повним і марне – мирним. — Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”
Частина мови: іменник (однина) |