1. Назва літери «Ѣ» («ять») в кириличній абетці, що використовувалася в українській мові до правописної реформи 1918–1921 років для позначення давнього звука, який згодом збігся з [і].
2. Друкований або рукописний знак, графічне зображення цієї літери.
3. У переносному значенні — застарілий, непотрібний або незрозумілий елемент, символ чогось віджилого (наприклад, «як та ятка в алфавіті»).