1. (у техніці, матеріалознавстві) Властивість матеріалу (наприклад, металу, глини) піддаватися значній пластичній деформації без руйнування, зберігаючи змінену форму; здатність до високого ступеня обробки тиском (ковкою, штампуванням, волочінням тощо).
2. (у геології) Здатність гірських порід (особливо глин) під впливом тиску змінювати форму без утворення тріщин і зберігати її після припинення дії сил.
3. (переносно, рідше) Висока здатність до адаптації, гнучкість у неречовому значенні (наприклад, про мислення, поведінку).