Значення
- (Техніка) –
(у техніці, матеріалознавстві) Властивість матеріалу (наприклад, металу, глини) піддаватися значній пластичній деформації без руйнування, зберігаючи змінену форму; здатність до високого ступеня обробки тиском (ковкою, штампуванням, волочінням тощо).
- (Геологія) –
(у геології) Здатність гірських порід (особливо глин) під впливом тиску змінювати форму без утворення тріщин і зберігати її після припинення дії сил.
- (Психологія) –
(переносно, рідше) Висока здатність до адаптації, гнучкість у неречовому значенні (наприклад, про мислення, поведінку).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. високопластичність, р. високопластичності, д. високопластичності, з. високопластичність, о. високопластичністю, м. високопластичності, к. високопластичносте