Аналой, -я, чол. У православному богослужінні: високий чотиригранний столик з похилою верхньою дошкою, на який під час богослужіння кладуть ікони, Євангеліє, богослужбові книги.
аналой
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
В руках у неї волочиться якесь шитво з квітками, неначе покрівець до церкви на аналой, а сама в ясно-сірій сукні. З погляду якась ніби витрішкувата, чи видроока, чи надута.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |