Значення
- (Психологія) –
Властивість людини, яка звикла високо, поважно думати про себе; зарозумілість, гордовитість, пиха.
- (Філософія) –
Високе, благородне мислення; велич думок, високі ідеали.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. високодумство, р. високодумства, д. високодумству, з. високодумство, о. високодумством, м. високодумстві, к. високодумство