Словник Української Мови
Буква
1. Прикметник до слова “гармата”. Який стосується гармати, властивий їй; призначений для гармат або спорядження їх.
2. Який створюється за допомогою гармати, пострілу з гармати; артилерійський.
3. Який має велику потужність, силу, гучність (переносно).
Приклад 1:
Можливо, що цей світанковий гарматний наступ Жолкевського застав козаків зненацька. А може, і через те, що вони до світанку дерли горло при обиранні гетьмана й не встигли тепер, при такому бомбардуванні, й не могли розібратися у своїх сотнях і полках — кому що робити і як нашвидкуруч діяти?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
За два днi я й сам кинусь у гарматний гул. Мiй батальон на пiдбiр: це юнi фанатики комуни.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”