високодумність

1. Властивість людини, що полягає у здатності до глибоких, абстрактних міркувань, філософського осмислення явищ; високий, піднесений спосіб мислення.

2. Застаріле: гордовитість, пиха, зарозумілість, що виявляється в поведінці або висловлюваннях.