1. (діал.) Те саме, що висівки — залишки зерна після молотьби та віяння, що використовуються як корм для худоби.
2. (перен., рідко) Те, що втратило свою цінність, силу, стало непотрібним залишком; відходи.
висів
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Над моїм дитячим ліжечком висів невеличкий портрет молодого Тичини, пожовклий, вирізаний з якогось журналу — юне, замріяне, дуже тонке обличчя, дещо аскетичне, тільки обличчя і шия, що закінчувалася гострим кутом трохи навскоси. Обличчя, мовби вирване з буденщини.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Довго висів і смуток, і жаль Над мовчущими дітьми, Поки темний його силует Щез зовсім серед пітьми. XII «Обгорнула мене самота, Як те море безкрає, І мій дух, мов вітрило, її Подих в себе вбирає.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 3:
Я вже мовчу про обов’язковий у випадках людської слабкості Maria-Theresienbouillon, приготований за переписом, який склала сама цісарева і який, правдоподібно, написаний її власною зацною рукою й оправлений у коштовну рамку, під скло, висів у кухні Гофбурґа. (Бульйон був улюбленою стравою Франца-Йосифа І. Однак, відвідуючи в осяйній своїй милості Галичину, найясніший монарх неодноразово відмовлявся від нього на користь червоного борщу на підчеревині з грибами, квасолею і часником).
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: іменник (однина) |