Значення
- (Юриспруденція) –
Дія за значенням дієслова “випроваджувати”; насильницьке або категоричне видалення когось із певного місця, супроводження до виходу з метою позбавлення присутності.
- (Юриспруденція) –
Офіційне або примусове відправлення когось за межі країни, міста, установи; депортація, висилання.
- (Лінгвістика) –
Перен. Позбавлення чогось, усунення, вигнання (наприклад, випровадження звички, думки).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. випровадження, р. випровадження, д. випровадженню, з. випровадження, о. випровадженням, м. випровадженні, к. випровадження