1. (техн.) Виготовити, створити щось із металу шляхом ковки.
2. (перен., висок.) Набути, здобути, вибороти щось в результаті наполегливої праці, боротьби або внутрішньої роботи.
викувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Самодержець наш великий князь, блажений Володимир, почувши, звелів викувати ложки срібні. І звелів класти людям, коли їли, кажучи: “Сріблом і золотом не знайду людей, а з людьми – добуду срібла й золота, як батько мій ходив, здобувши з людьми золота й срібла”.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 2:
Вчення Папи не устає в усвідомленні « owego signum temporis »: « Потрібно сьогодні викувати нову солідарність, яка спирається на правдиве значення людської праці» [16]. Ділення любові в її суспільному вимірі відновлює свободу людям праці, у праці і самої праці.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: дієслово () |