викрадач

[ʋɪkrɑdɑt͡ʃ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Особа, яка незаконно заволодіває кимось або чимось, насильно або таємно вивозить, захоплює, забирає з метою утримання, отримання викупу або інших протиправних дій.

  2. (Юриспруденція) –

    Той, хто вкрав, поширив або використав інтелектуальну власність, ідеї, технології тощо без дозволу автора або власника.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. викрадач, р. викрадача, д. викрадачеві, з. викрадача, о. викрадачем, м. викрадачеві, к. викрадачу

Більше записів