1. Повністю видаляти, знищувати щось разом із корінням, виривати з коренем (про рослини).
2. Перен. Повністю ліквідувати, знищувати, виводити з ужитку, позбавлятися чогось (наприклад, звички, забобону, негативне явище).
викоріняти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Потім Володимир по всіх зем- лях своїх велів викоріняти ідолів, наказуючи, аби всі в Віру Християн- ську хрестилися, і день певний призначив, до якого коли б хто не охрестився – покарання на них, як неслухів, встановлено. Почувши те, люд посполитий з радістю пішов до Києва і на інші місця призначені, по a 193b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: дієслово () |