плафон

1. Архітектурний елемент у вигляді поля стелі, стінки або склепіння, часто обмежений бордюром або ліпним орнаментом, призначений для розміщення живопису, ліпнини або мозаїки.

2. Світловий прилад (люстра, світильник), зазвичай з розсіювачем у вигляді плоского або опуклого диска, чаші, купола, що кріпиться до стелі або стіни для загального освітлення приміщення.

3. У техніці — захисний або декоративний кришка, ковпак, що закриває лампу, лінзу або інший елемент приладу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Так повно кров у жилах пульсувала, І екстатичних сонць ясні кружала Злітали в неба голубий плафон. І кожний рік звучав на інший тон, На кожнім дні своя печать лежала, І доля, бачилось, така тривала.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |