Значення
-
Архітектурний елемент у вигляді поля стелі, стінки або склепіння, часто обмежений бордюром або ліпним орнаментом, призначений для розміщення живопису, ліпнини або мозаїки.
-
Світловий прилад (люстра, світильник), зазвичай з розсіювачем у вигляді плоского або опуклого диска, чаші, купола, що кріпиться до стелі або стіни для загального освітлення приміщення.
-
У техніці — захисний або декоративний кришка, ковпак, що закриває лампу, лінзу або інший елемент приладу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. плафон, р. плафона, д. плафонові, з. плафон, о. плафоном, м. плафоні, к. плафоне
Походження слова (Етимологія)
Слово «плафон» походить з французької мови, де «plafond» означає «стеля». Воно утворилося від середньовічного слова «plationd», що буквально означало «плоский грунт»: від прикметника «plat» (плоский, рівний) та іменника «fond» (дно, низ, основа). В українську мову це слово прийшло через російське посередництво. Спочатку плафоном називали стелю, прикрашену живописом, ліпленням або мозаїкою, а також абажур у формі півкулі чи зрізаного конуса. Згодом значення розширилося до позначення будь-якої стелі.