викоренений
[ʋɪkorɛnɛnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Історія) –
Який був повністю винищений, знищений, усунений до кінця (про щось негативне, шкідливе).
- (Соціологія) –
Який був насильно відірваний від рідного середовища, позбавлений коріння (у прямому чи переносному значенні).
- (Ботаніка) –
У ботаніці: який був вирваний з коренем або позбавлений можливості рости далі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. викоренений, р. викорененого, д. викорененому, з. викорененого, о. викорененим, м. викорененім