Значення
- (Лінгвістика) –
Дієслово доконаного виду; вийняти, дістати щось, застосовуючи зусилля, зазвичай за допомогою тонкого, гострого предмета (наприклад, пальця, палички, шпильки), з місця, де воно міцно тримається або глибоко застрягло.
- (Лінгвістика) –
Переносно: з великими труднощами, наполегливістю або клопотами отримати, дістати щось від когось, вивідати інформацію.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я виколупаю, ти виколупаєш, він виколупає, ми виколупаємо, ви виколупаєте, вони виколупають