виключення

[ʋɪkljut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Дія за значенням дієслова виключити; позбавлення права брати участь у чому-небудь, перебувати де-небудь або належати до якої-небудь організації, колективу.

  2. (Загальне) –

    Те, що становить виняток із загального правила, закону, порядку; виняткова, незвичайна подія або явище.

  3. (Математика) –

    У логіці та математиці: правило або операція, за якою з певних суджень, висловлювань або множин виводяться нові шляхом усунення (вилучення) їхніх спільних елементів або ознак.

  4. (Інформаційні технології) –

    У програмуванні: об’єкт або механізм, що сигналізує про виникнення помилки або нестандартної (виняткової) ситуації під час виконання програми, яка потребує спеціальної обробки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виключення, р. виключення, д. виключенню, з. виключення, о. виключенням, м. виключенні, к. виключення

Більше записів