Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість за значенням прикметника “викінчений”; стан завершеності, доведення чогось до кінцевого результату, ідеалу; досконалість.
- (Філософія) –
Філософський та мистецький термін, що означає цілісність, завершеність форми, внутрішню логічну та естетичну довершеність твору або явища.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. викінченість, р. викінченості, д. викінченості, з. викінченість, о. викінченістю, м. викінченості, к. викінченосте