викінчення

[ʋɪkint͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “викінчити”; завершення, закінчення чого-небудь, доведення до кінця.

  2. (Лінгвістика) –

    (У граматиці) Змінна частина слова, що стоїть після основи та виражає граматичні значення (відмінки, числа, роду, особи тощо); флексія.

  3. (Техніка) –

    (У техніці, обробці матеріалів) Фінальна стадія обробки поверхні, що надає виробу остаточний вигляд і необхідні експлуатаційні властивості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. викінчення, р. викінчення, д. викінченню, з. викінчення, о. викінченням, м. викінченні, к. викінчення

Більше записів