викінчення

1. Дія за значенням дієслова “викінчити”; завершення, закінчення чого-небудь, доведення до кінця.

2. (У граматиці) Змінна частина слова, що стоїть після основи та виражає граматичні значення (відмінки, числа, роду, особи тощо); флексія.

3. (У техніці, обробці матеріалів) Фінальна стадія обробки поверхні, що надає виробу остаточний вигляд і необхідні експлуатаційні властивості.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |