Значення
- (Лінгвістика) –
Дія за значенням дієслова “викінчити”; завершення, закінчення чого-небудь, доведення до кінця.
- (Лінгвістика) –
(У граматиці) Змінна частина слова, що стоїть після основи та виражає граматичні значення (відмінки, числа, роду, особи тощо); флексія.
- (Техніка) –
(У техніці, обробці матеріалів) Фінальна стадія обробки поверхні, що надає виробу остаточний вигляд і необхідні експлуатаційні властивості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. викінчення, р. викінчення, д. викінченню, з. викінчення, о. викінченням, м. викінченні, к. викінчення