1. Який має видовбану, вирізану або вирізьблену поверхню, оздоблений різьбленням, різьбою.
2. Який має порожнину, заглиблення або отвір, вирізаний, видовбаний у чомусь.
3. Перен. Дуже худий, з запалими щоками або очима (про людину).
видовбаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
ПЕРВЕРЗІЯ 148 САН МАРКО 1 Венеція У цьому просторі (внутрішньому), що ніби видовбаний вигинається (склепінням) та обертається в золотому смальті, із заокругленими краями, гладкому, з вишуканістю наолієному, збережено всю тьмяність (темність) цієї держави і таємно накопичено, як рівновагу світлові, яке в усіх його предметах настільки побільшує себе, що вони (як такі) майже зникли. — І ти раптом сумніваєшся: чи не зникомі вони (зовсім) і витісняєш тверду (вперту?)
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прикметник () |